Мінюст розпочинає конкурсний відбір спеціалістів на вакантні посади керівників майбутніх районних бюро правової допомоги. Шукатимуть спеціалістів і у Рівненській області. Кажуть, заробітна плата на таких посадах буде 3-5 тисяч гривень. Детальніше про вакансії і суть роботи можна почитати на сайті http://rivne.legalaid.gov.ua/ua/ .

Керівник координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції Andriy Vyshnevsky запевняє, що хочуть набрати справді молодих фахових спеціалістів на прозорих конкурсах із залученням громадських організацій.

Це добре. Бо кадри, як відомо, вирішують все.
Тільки ж дай Боже, щоб було з кого обирати в районах. Адже успіх підбору кадрів залежить від поінформованості українців про кадрові конкурси і їх вмотивованості брати в них участь. Для ефективного результату Павло Петренко, Gia Getsadze, Смачило Іванна, Ярослав Жукровський, Василь Овдіюк, Роман Возняк прошу зважити на декілька факторів:

1. Більше телебачення і Facebook. Поширення інформації про кадрові конкурси є першочерговою запорукою успіху. Однак, традиційні канали тут не дуже спрацюють. Для обивателя юстиція – це супер нудна сфера, про роботу якої він взагалі нічого не буде чути до того моменту, поки не опиниться в суді, виконавчій чи реєстраційні службах. Не буде чути не через те, що не доносять інформацію, а тому що це «нудоття» йому незрозуміле і не цікаве. І тут немає нічого дивного. Праця сантехніків теж не всім цікава, але від того не менш потрібна.
   Інформація про вакансії не має просто лежати на сайтах профільних центрів. Поширювати її на сайтах Мінюсту та регіональних управлінь теж недостатньо. Навіть прес-розсилка по місцевих ЗМІ буде не дуже ефективною. Такі новини читачі просто не помітять. Не важливо буде це інтернет-сайт чи газета. Ринок медіа дозволяє читачам обирати ту інформацію і у такій формі, яка їм цікава і зручна.
   У районах на даний момент телебачення має найбільший масовий вплив. А найякісніший – Facebook. Від цього й слід відштовхуватися у відборі кваліфікованих працівників.
   Картинка і прямий контакт в наш час вирішують все.
2. Доцільно було б витратити час і ресурс для телеролику про вакансії в службі. Хай невеликому, але ролику. Спробувати розмістити його на загально національних каналах як соціальну рекламу. А можливо і на місцевому рівні – на найбільш рейтингових регіональних каналах. Скажете, що ролик це складно і дорого? А непрофесійні кадри, які працюватимуть неякісно і будуть дискредитувати реформу, це не дорого? Якщо немає уявлення, як зробити ролик краще, то можна оголосити конкурс на кращу ідею чи ролик серед громадських організацій, студентів-режисерів. Це займе більше часу. Але, повторюсь, хіба професійні кадри того не варті? Для якісного державного сервісу треба якісні кадри, а не швидкість запуску абичого.
3. До поширення анонсів кадрових конкурсів у Facebook треба залучити не тільки топ-блогерів Мінюсту, офіційні канали, очільників місцевих управлінь, а й місцевих громадських Facebook-блогерів. Їх читають чимало професійних юристів, студенти. Місцеві блоги у Facebook на сьогодні мають не менший вплив ніж ЗМІ. Так, щоб попросити їх про допомогу треба трохи часу, з кожним переговорити особисто. Але це дасть якісний ефект і подальшу підтримку ініціатив Мінюсту. Така робота – першочергове завдання очільників місцевих структур Мінюсту і їх заступників. Без цього ніяк.
4. До популяризації пошуку кадрів на рівні областей мають бути задіяні не тільки очільники бюро безоплатної правової допомоги, а й керівники територіальних управлінь юстиції. Вони разом вже мали би організувати відповідні прес-конференції для ЗМІ, зустрічі з лідерами громадських організацій не тільки в обласних центрах, а й в містах обласного значення. Йти в народ треба не тільки з гаслами, а й ногами. Популяризувати реформу разом з місцевими лідерами, а водночас агітувати активістів громадських організацій приєднуватися до кадрових комісії. Я думаю чекати поки вони самі прийдуть чи саджати «ручних» членів комісії для нас не варіант?
5. Очільники бюро безоплатної правової допомоги та територіальних управлінь юстиції в квітні в обов’язковому порядку мали б провести зустрічі в університетах з випускниками юридичних факультетів. Бажано не одну. Не тільки розповідати про вакансії, а й про нові ініціативи Мінюсту.
6. Хотілося б побачити креативний і прогресивний підхід поширення анонсів конкурсів. Можливо, ну зовсім випадково, хтось із керівників обласних бюро здогадається мислити не стандартно і розмістить оголошення про вакансії на сайтах пошуку роботи типу «Job.ukr.net». Панацеєю це не буде точно, але раптом?
7. В жодному оголошенні про вакансію немає інформації про заробітну плату. Люди шукають роботу, щоб заробляти. І при подачі заявки вони мали хоча б орієнтуватися про яку платню йде мова. Реальна картина для шукача роботи – це вже пів справи. Хтось одразу передумає і не буде витрачати на це час, а хтось навпаки подасть анкету.
8. Залучити громадськість до кадрових комісій не буде проблемою, якщо керівники місцевих офісів трішки попрацюють. Для того треба відомих в регіоні громадських активістів хоча б попросити про список лідерів найавторитетніших ГО. Або навіть зробити опитування і голосування у Facebook. Це нескладно. Тільки треба буде з кожним лідером ГО переговорити особисто і залучити їх до роботи. Ця робота для керівників місцевих офісів.