У 2010-2011 роках, за рішеннями голови Рівненської РДА, земельні ділянки під садівництво отримали 2411 громадян на площі понад 324,3 гектарів. Ще 2438 ділянки за останні три роки роздав під садівництво у Рівненському районі Держгеокадастр. Рекордсменами є сільські ради, які розташовані поблизу обласного центру. У Городищі тільки за два роки роздали 1368 земельних ділянок. Тему досліджували журналісти ГО «Антикорупційний моніторинг».

САДОВІ БОЇ

Земельні скандали вже давно стали візитівкою роботи більшості місцевих рад в Україні. Не є виключенням і Рівненщина. Так, у Рівному не раз розподіл незабудованих земельних ділянок обертався масштабним скандалом та політичними торгами. Варто лише згадати ситуацію з масивом Макарова-Пржевальського: 35 гектарів Рівненська міська рада ділить вже 10 років, а періодичні скандали спалахують мало не щороку. І зрозуміло, чому – у списку пайовиків кооперативу забудовників є чимало прізвищ родичів депутатів, самих депутатів, а також прокурорів, суддів і працівників силових структур.

В історії і досі не можуть поставити крапку – нова каденція міських обранців відмовляється голосувати за остаточну передачу земельних ділянок у власність. Аналогічними скандалами ознаменувався і розподіл земельних ділянок у масивах на вулицях Скляренка-Холмська та  Буковсинська-Костромська («Беверлі Хілз»).

Однак найгучніший скандал вибухнув три роки тому, коли намагалися розділити великий штат землі на берегах озера Басів Кут під садівництво та два десятки ділянок на вулиці Київській. Тоді громадські активісти виявили, що списки просто кишать родичами і довіреними особами чинних депутатів, у списку були навіть родичі міського голови Володимира Хомка, хоча спочатку він все заперечував.

Незважаючи на спротив громади, депутати таки проголосували за надання згоди на розробку проекту землеустрою, за що моментально отримали прізвиська  “садоводів”. Пікантності ситуації додав той факт, що голосування зробили не поіменним. Тому ідентифікувати тих, хто голосував за, було непросто. Зрештою, скандал вийшов на всеукраїнський рівень і депутатам стало непереливки. Після розбору польотів фракція “Батьківщини” в Рівнераді тоді розкололась, а половину депутатів взагалі виключили з партії. У підсумку дві третини депутатів тієї каденції ради не переобрались на наступний термін.

Однак у той час, коли в місті земельні рішення перебувають під пильним контролем громадськості, вже за кілометр від дороговказу з написом “Рівне” панує своє “земельне” царство. Там свої правила, прізвища власників землі гучно не озвучуються, ярликів ніхто ні на кого не чіпляє. Та й взагалі мало хто знає, що, кому і як. А земельні розпорядження і списки в паперовому вигляді зберігаються в адміністрації.

Отримання ділянки у власність під садівництво дозволяє збудувати на ній будинок, зареєструвати його, отримати поштову адресу і так далі. Словом, це не надто відрізняється від ділянки, виділеної під будівництво.

Тому вартість землі в Рівненському районі не набагато менша, ніж в обласному центрі, особливо у селах, які межують з Рівним. Ріелтори кажуть, що зараз ціна за десять соток такої землі коливається від 4 до 7 тисяч доларів.

 

ТИСЯЧІ ДІЛЯНОК – ОДНИМ РОЗЧЕРКОМ ПЕРА

Місцеві мешканці говорять, що пік роздачі земельних ділянок у Рівненському районі дивним чином припав саме на період, коли після обрання Віктора Януковича президентом на місцях змінювалась влада. Більше того, жителі району в 2012 році звертались із відкритим листом до тодішнього народного депутата Геннадія Москаля: http://moskal.in.ua/?categoty=news&news_id=672

У зверненні вони звинувачують голову Рівненської РДА Василя Карпенчука, голову Рівненської районної ради Миколу Свінтозельського у створенні “злочинного угрупування”, яке дерибанило землю в Рівненському районі. Тоді Геннадій Москаль направив генпрокурору Віктору Пшонці депутатське звернення з проханням ретельно перевірити викладені в колективному зверненні факти. Однак, жодної реакції і результату не було.

Питання дерибану землі порушили знову вже у 2015 році. Тоді у цьому Карпенчука звинуватив колишній голова Городищенської сільської ради Петро Мамчур. Його слова цитували одразу декілька місцевих ЗМІ.

Пікантності ситуації додає той факт, що Василя Карпенчука в ЗМІ називають  кумом тогочасного голови Рівненської ОДА Василя Берташа. А посаду голови Рівненської РДА Василь Карпенчук обіймав із 6 травня 2010 року по 18 грудня 2013 року. Його попередником на посаді був Михайло Никитюк, наступником – Анатолій Камінський.

Василь Карпенчук Фото – vse.rv.ua.

Звідки в голови РДА повноваження роздавати землю і чи справді багато ділянок роздали, вирішили з’ясувати активісти ГО “Антикорупційний моніторинг”. Журналісти зробили копії, оцифрували та проаналізували всі земельні розпорядження голови Рівненської РДА за 2010-2011 роки. А таких набралося більше сотні.

По-перше, право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення з 2002 року відповідно до статті 122 Земельного Кодексу  України належало районним державним  адміністраціям. 6 вересня 2012 року Верховна рада законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесла зміни до цієї 122 статті ЗКУ і надала центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держземагентству) і його органам право розпорядження с.г. землями державної власності шляхом передачі їх у власність і користування.  З 1 січня 2013 року зміни набули чинності.

До 2013 року охочі отримати земельну ділянку під садівництво зверталася в РДА. При цьому писали заяви, додавали викопіювання, тобто місце розташування, свої паспортні дані, ідентифікаційні коди. Адміністрація ці звернення розглядала і ухвалювала рішення.

Тобто голова РДА своїм розпорядженням мав право давати згоду на розробку проекту землеустрою та оформлення сертифіката на право власності на земельні ділянки під індивідуальне садівництво, ведення особистого сільського господарства, фермерського господарства. І левову частку ділянок роздали саме під садівництва. Землю отримували не тільки за окремими розпорядженням, а й списками по 50 чоловік і більше.

Річ у тім, що охочі отримати землю під садівництво об’єднувались у так званні садові кооперативи і подавали документи на землю всі одразу – одним пакетом.

Таким чином роздали 2411 ділянок загальною площею 324,3 гектара. Майже половина з них – на території Городищенської сільської ради, ще 20 відсотків – Білокринської сільської ради. Ці землі безпосередньо межують із містом Рівне та міжнародною трасою “Київ-Чоп”.

На основі зібраних даних “Антикорупційний моніторинг” створив інтерактивну карту, де відображено, на території який сільських рад роздали найбільше ділянок під садівництво.

Примітка: краще переглядати в повно екранному режимі.

Також “Антикорупційний моніторинг” створив поіменний онлайн-довідник отримувачів землі по кожній із 21 сільської ради Рівненського району. Ознайомитися з ним ви можете нижче.

В переліку можна знайти чимало відомих у Рівному прізвищ. Однак чи є сам факт отримання земельної ділянки через це злочином? Ні. Адже, за Конституцією та Земельним кодексом, кожен громадянин, незалежно від місця проживання, може отримати у власність безкоштовно п’ять земельних ділянок різного цільового призначення. А саме: для ведення особистого селянського господарства; для ведення садівництва; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; для індивідуального дачного будівництва; для будівництва гаража.

Питання в іншому. Чи відбувався розподіл землі прозоро? Чи упродовж всього цього часу мешканців населених пунктів інформували про наявність вільних ділянок? Чи мали вони рівні умови, щоб скористатися своїм правом на отримання землі? І, зрештою, чому так багато звинувачень у непрозорості?

На жаль, ми не змогли зв’язатися з Василем Карпенчуком для отримання коментаря з цього приводу. Однак готові розмістити його точку зору.

Тим часом ситуацію з виділенням земельних ділянок у Рівненському районі у 2010-2011 роках прокоментував в. о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області Сергій Дубич. Він із 2007 по 2012 рік працював заступником начальника Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області.

Сергій Дубич

– По перше, наявність будь-яких порушень встановлює відповідний орган. Орган правоохоронний. Можуть бути три варіанти. Це прокуратура, поліція, а також сільськогосподарська інспекція у Рівненській області (це спеціально уповноважений орган, який на сьогодні працює, але знаходиться на стадії реорганізації). Лише вони мають право досліджувати питання порушення земельного законодавства. Все інше – домисли. Вони не аргументовані конкретними фактами та підтверджуючими матеріалами, які можна проаналізувати і сказати, було порушення чи не було, – підкреслив Сергій Дубич.

Більш багатослівним був начальник управління Держгеокадастру в Рівненському районі Олександр  Доброжанський:

– Щодо виділення земельних ділянок у 2011-2012 роках і можливих порушень, то скажу наступне. Усі ці розпорядження доступні. Більше того це перевірялося правоохоронними органами, прокуратурою. Серед ймовірних порушень можливим було таке, що людина, яка отримала земельну ділянку, насправді цим правом вже скористалася раніше. Такі випадки, очевидно, і виникали. Як це могло трапитися? Наприклад, ще в 1992 році громадянин отримав ділянку під садівництво, скажімо, в Городищі чи Новоукраїнці. А ці населені пункти в нас вважаються дачними. І людина думає, що ця земля – для дачі. Але насправді в акті написано – для ведення садівництва. Таким чином своє право на отримання такої ділянки громадянин вже використав. Адже, відповідно до законодавства, ділянки різного виду цільового призначення можна отримати один раз. Такі факти, ймовірно, були. Але це одиничні випадки. І люди потім самі писали відмову, бо не знали про цю норму. Та й обмежувалося це площею у 10-12 соток, а не так, як в інших областях, скажімо, Київській, – двома гектарами, які виділяли для студентів, котрі взагалі не проживають на території. Так, у нас були моменти, коли зверталися і жителі міста Рівного, і сільські мешканці. Але в законі це й не обумовлено. Там сказано, що це має бути громадянин України. Натомість закон не забороняє отримувати земельну ділянку на території іншої області. Натомість на кожне розпорядження райдержадміністрації, що стосувалося саме земельних питань, було доручення прокуратури. Тож законність даного рішення вивчали.

ДЕРЖГЕОКАДАСТР ПОЗИЦІЙ НЕ ЗДАЄ

З 1 січня 2013 року замість районних державних адміністрацій землями сільгосппризначення за межами населених пунктів розпоряджаються управління Держгеокадастру. Ця структура в системі координат пересічного українця виглядає ще більш загадковою, ніж державні адміністрації.

– Для того, щоб  громадянину надали у власність земельну ділянку, потрібно звертатися в Головне управління Держгеокадастру в області (коли мова йде про садівництво, городництво, тобто землі сільськогосподарського призначення) та в сільську раду (коли це стосується будівництва), – розповідає начальник управління Держгеокадастру у Рівненському районі Олександр  Доброжанський. Разом із тим, на сьогодні вільні землі у Рівненському районі є. Однак у деяких сільських радах можливість надати ділянку обмежена. У таких випадках вільні землі вишукуються. Яким чином це відбувається? Наприклад, людям давали у користування землю для того, щоб вони займалися городництвом. Такі ділянки мешканці могли й не оформлювати. Тобто вони використовували ділянки, але тимчасово.  Натомість вважається, що це землі запасу. Ось якраз такі ділянки сільрада й може проаналізувати. Якщо право власності не оформлене, то ділянки можна передавати – у першу чергу, для ведення особистого селянського господарства. Щодо садівництва, то так само вишукуємо вільні площі. Але вони також є не у всіх сільських радах. На сьогодні ділянки під садівництво наявні на території Олександрійської, Малошпаківської, Шубківської сільрад. У населених пунктах, які знаходяться ближче до міста, із цим складніше.

В. о начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Сергій Дубич запевняє, що тепер до видачі земельних ділянок у власність під садівництво почали ставитися прискіпливіше:

– Розглядається тут всього два випадки. Перший – земельні ділянки, які перебували в користуванні, згідно з рішеннями до 2002 року, і є підтвердження, що люди ними користувались. Другий – пільгова категорія, тобто учасники АТО.

Держгеокадастр веде облік виданих у власність земельних ділянок, ця файл-таблиця доступна для завантаження на сайті установи. “Антикорупційний моніторинг” проаналізував, скільки ж землі роздали впродовж останніх трьох років. Це 2438 ділянок сукупною площею більше 240 гектарів.

З переліком розданих земельних ділянок ви можете ознайомитися у поіменному онлайн-довіднику:

СВІЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ МОНАСТИР У СІЛЬРАДАХ

Ось тільки не засмучуйтесь, бо РДА в купі з Держгеокадастром на фоні сільських рад – то ще еталон прозорості. Адже жодних рішень сесій сільрад у вільному доступі немає, нема і результатів голосувань, архівних даних. На жаль, більшість сільських громад у плані документообігу ще досі на рівні 60-их років минулого сторіччя. Дізнатися, кому роздавали земельні ділянки і яким чином, не так просто. Як і взнати, чи є вільна земля в межах населених пунктів. Трапляються випадки, коли рішення і інші документи просто “губляться”. Пачками.

У таких сільрадах немає пильних активістів, а місцеві намагаються зайвий раз нічого не запитувати, щоб не провокувати конфліктних ситуацій. Тим не менше, ми звернулись із запитами до місцевих рад із прохання надати відповідну інформацію щодо земельних ділянок. Інформацію очільники сіл ще готують, тому про неї ви зможете прочитати в інших частинах розслідування. А тим часом деякі сільські голови зайняті зовсім іншими справами. За останні два роки на отриманні неправомірної вигоди за виділення земельних ділянок правоохоронці затримали одразу двох сільських голів – Івана Тимощука, село Обарів, та Михайла Олійника, село Зоря. Увірені їм сільради якраз належать до «топ-10», де у 2010-2011 роках роздали найбільше земельних ділянок.

 Голова Обарівської сільради Іван Тимощук на судовому засіданні

У березні 2015 року правоохоронці затримали голову Обарівської сільради Івана Тимощука, більше відомого, як “Ваня-півмільйона“, в момент отримання ним хабара у розмірі 504 тисячі гривень за затвердження проекту землеустрою ділянки. Розгляд його справи в суді триває і досі. А до оголошення вироку поки що просвітку не видно.

Михайло Олійник під час затримання

Тим часом у серпні 2016 року на парковці біля Рівненської облдержадміністрації СБУ затримала сільського голову Зорі Михайла Олійника. Правоохоронці стверджують, що він отримав неправомірну винагороду в розмірі 500 тисяч гривень за виділення підприємцю 1,5 га (10 ділянок) землі. Крім роботи на посаді голови сільради, Михайло Олійник є священиком УПЦ КП, раніше обіймав посаду настоятеля храму в селі Старожуків Рівненського району. Судовий розгляд триває. Підозрюваний вийшов під заставу в 580 тисяч гривень.

 

ДАЛІ  БУДЕ

То виходить, що неможливість отримати земельну ділянку – міф? І це реально? Принаймні цифри і наявність у списках десятків прізвищ відомих мешканців обласного центру кажуть – можливо все. Загалом за останні 6 років у Рівненському районі ділянки отримали майже 5 тисяч чоловік. І це тільки під садівництво. Крім того, представники земельних служб запевняють – земля є. Ну, принаймні, коли пошукати. В той же час багато мешканців сіл району скаржаться на відмову в отримання ділянок.

За словами голови Рівненської РДА Володимира Пилипчука, сьогодні на території Рівненського району наявні 12661,62 га земель (в тому числі: 6059,43 га земель у складі угідь: сільськогосподарські землі), які не надані у власність, користування, оренду і можуть бути надані для різних цілей, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Чи є вільна земля у найпопулярніших сільських радах, кому і яким чином дістаються земельні дінянки, а головне, чому так незадоволені розподілом місцеві мешканці, ми розповімо вам у наступних частинах розслідування.

______

Дослідження здійснюється  в рамках проекту «Виявлення корупційних зловживань у виділенні земельних ділянок у Рівненському районі у 2010-2011 роках» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».