Справжні дива не один рік кояться в селах поблизу Рівного. Непрозорість ухвалення рішень та пасивність місцевої громади відкривають можливості для безконтрольної земельної корупції в малих громадах.  14 листопада 2016 року  Рівненський міський суд визнав тепер вже колишнього сільського голову Ігоря Смоляра винним у кримінальному корупційному правопорушенні – зловживанні владою або службовим становищем та підробленні документів. Щонайменше двічі підробивши документи, він фактично дарував земельні ділянки собі, друзям та родичам.

  Крім того, чиновника визнали винним і в побитті голови земельної комісії Олександрійської сільради. У 2014 році пана Смоляра визнавали також винним в адміністративному корупційному правопорушенні – у неповідомленні про конфлікт інтересів при виділення земельної ділянки своєму братові.  А 14 липня 2016 року Апеляційний суд Рівненської області визнав винним в отримання неправомірної вигоди екс-секретаря Олександрійської сільради Максима Ковальчука. І це ще не всі проблеми маленької сільради. У 2012 році, як корова язиком злизала всі рішення сільської ради  за 4 роки. Відповіді на запитання, куди зникли документи за 4 роки, правоохоронні органи так і не дали.

ГО «Антикорупційний моніторинг» продовжує дослідження ситуації з виділенням земельних ділянок поблизу Рівного у Рівненському районі.  Врамках проекту “Виявлення корупційних зловживань у виділенні земельних ділянок у Рівненському районі у 2010-2011 роках”, за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”,  ми встановили , що всього за два роки, за рішеннями голови Рівненської РДА, земельні ділянки під садівництво отримали 2400 громадян на площі понад 324 гектари. Ще 2440 ділянок у 2013-2016 роках роздав під садівництво у Рівненському районі Держгеокадастр. Рекордсменами є сільські ради, які розташовані поблизу обласного центру.  На основі зібраних даних створили інтерактивну карту, де відображено, на території який сільських рад роздали найбільше ділянок під садівництво.  Також “Антикорупційний моніторинг” створив поіменний онлайн-довідник  отримувачів землі щодо кожної з 21 сільської ради Рівненського району. Крім того, активісти проаналізували  наявність вільних земель на території самих сіл та селищ Рівненського району.

Серед десятки лідерів Обарівська, Зорянська та Олександрійська сільські ради опинилися не тільки через  кількість розданих ділянок, а й через гучність корупційних справ, затримань та вироків. Так, справу Обарівського сільського голови Івана Тимощука розглядають у суді вже більше року. Йому інкримінують отримання хабара у розмірі 504 тисячі гривень за затвердження проекту землеустрою ділянки. А сільського голову Зорі Михайла Олійника затримали за підозрою в отриманні неправомірної винагороди в розмірі 500 тисяч гривень за виділення підприємцю 1,5 га (10 ділянок) землі. Зараз він вийшов під заставу в 580 тисяч гривень, відсторонений від посади, а суд приступив до розгляду справи по суті.

Якщо у сусідніх селах вина голів сільрад ще не доведена судом, то в Олександрії все зайшло набагато далі. Розслідування діяльності керівництва сільської ради триває вже понад 6 років. А останні два судові вироки посипалися один за одним. Але чи виграє від цього місцева громада?

СКАНДАЛИ І БІЙКИ

Вперше сільським головою Ігоря Смоляра мешканці Олександрійської сільської ради обрали у 2006 році. Якщо перша каденція чиновника пройшла фактично без скандалів, то під час другої сварки та бійки, у сільській раді та громаді майже не вщухали, та й кримінальні розслідування тривали.

 Відпрацювати другу каденцію без скандалів Ігорю Смоляру не вдалось. Фото з сайту «Однокласники»

Одним із головних опонентів сільського голови став голова земельної комісії тієї ж ради Сергій Остапович. В інтерв’ю виданню «Четверта влада» пан Остапович наголошує, що«за виявлену принциповість  його зняли з посади, побили, а потім ще й спалили автомобіль».

Сергій Остапович. Фото «ОГО».

-27 травня (2011 року) ми зібрали земельну комісію, розглянули 25 питань, які мали бути винесені на сесію. За два дні, напередодні засідання сесії, яке відбулось 31 травня, я зателефонував землевпоряднику нашої сільської ради. Вона сказала, що є ще чотири питання, які будуть внесені на розгляд сесії. У день сесійного засідання я приїхав в сільську раду, зайшов у кабінет до землевпорядника. Там був сільський голова Ігор Смоляр, ще один депутат сільської ради Максим Ковальчук, інші депутати збиралися на сесію. На столі у землевпорядника я побачив папку з документами. Сказав, що хотів би подивитися ті питання, які також будуть внесені на розгляд, але не пройшли комісію. Сів за стіл спиною до дверей. Голова сільради сказав Максиму Ковальчуку, щоб він подивився, аби я ознайомився з документами. А виходячи з кабінету, Смоляр вдарив мене по обличчю. Я схопився, відштовхнув його, а він продовжив наносити мені тілесні ушкодження і ногами, і руками. Звісно, зопалу не обійшлося й без грубого слова, – розповідав тоді в коментарі для видання «ОГО» Сергій Остапович.

Втім тоді факт побиття депутата Ігор Смоляр заперечував:

– Це вже не перший конфлікт за участю цього депутата. Я не хотів би давати йому характеристику. Бо це не я маю робити. Що ж до згаданих подій, то Остапович самовільно забрав дозвільні документи. Звісно, зопалу й трохи не стрималися, обматюкали один одного. А наступного дня виявилось, що він зламав палець. Але всю сесію просидів з піднятою рукою, без жодних скарг.

За логікою жанру,після таких конфліктів справа мала би затихнути. Однак не так сталось, як гадалось. З того часу правоохоронці взялися за Олександрійську сільську раду по-серйозному. Вилучення документів, кримінальні розслідування, звинувачення в земельній корупції та конфлікті інтересів і, зрештою, судові вироки стали головними темами місцевого самоврядування.

БРАТ ЗА БРАТА

Перший вирок суду Ігор Смоляр отримав у дні розстрілу протестуючих на майдані в Києві. 21 лютого 2014 року Рівненський районний суд визнав, що голова Олександрійської сільської ради вчинив адміністративне корупційне правопорушення.  Він не повідомив під час сесії сільради про конфлікт інтересів, який виник через сприяння отриманню земельної ділянки його рідному братові.  Орієнтовна площа ділянки, щодо якої брат сільського голови отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою,  – 0,25 га.

Відповідно до рішення суду, при розгляді справи Ігор Смоляр вину не визнав  та пояснив, що всі депутати сільської ради знали про те, що Олександр Смоляр є його братом. Крім того, дана земельна ділянка надавалася дружині брата, і сім’я вирішила розділити її між подружжям. За таких обставин вважає, що в даний ситуації конфлікт інтересів відсутній.

Однак заперечення сільського голови суд до уваги не взяв і постановив  за вчинене Ігорем Смолярем адміністративне правопорушення, передбачене у ст.172-7 КУпАП, стягнути з нього штраф у розмірі 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становив 204 грн.

 

ПОКАРАЛИ І… ПРОБАЧИЛИ

Як виявилось, адміністративне стягнення було лише початком серйозних проблем із законом сільського голови. Адже паралельно тривали розслідування кримінальних проваджень щодо побиття депутата та зловживання службовим становищем,  внаслідок якого Ігор Смоляр надав земельну ділянку… сам собі.

14 листопада 2016 Рівненський міський суд встановив у діях Ігоря Смоляра одразу декілька корупційних порушень при ухваленні земельних рішень:

Перший. В період із 11 квітня 2006 року по 25 травня 2006 року Олександрійський сільський голова, достовірно знаючи, що,за рішенням сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року, земельна ділянка в с. Олександрія Рівненського району у приватну власність йому не передавалась, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ – витяг із рішення сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,165 га, що знаходиться в с. Олександрія Рівненського району. В подальшому, 15 жовтня 2008 року, він, достовірно знаючи, що технічна документація на зазначену вище земельну ділянку виготовлена на підставі виданого ним же завідомо неправдивого офіційного документа, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ – Державний акт на право власності за ним особисто на зазначену земельну ділянку площею 0,165 га.  Цим чиновник заподіяв істотну шкоду державним інтересам на суму вартості зазначеної земельної ділянки  у розмірі 61 364 гривні.

Другий. В період із 11 квітня 2006 року по 11 вересня 2006 року Олександрійський сільський голова,  діючи в інтересах ОСОБА_5, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ – витяг із рішення сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2419 га. В подальшому на основі цього документа 19 лютого 2007 року він склав та видав Державний акт на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2419 га.

Відповідно до вироку суду, порушення закону встановили і під час конфлікту Смоляра і Остаповича.  «31 травня 2011 року близько 13 год. 30 хв., перебуваючи в кабінеті землевпорядника Олександрійської сільської ради, ОСОБА_3 ( Ігор Смоляр, – авт.) умисно на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_1 (Сергія Остаповича, – авт.), наніс останньому один удар кулаком в область зовнішньої ділянки лівої брови, чим спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин зовнішньої ділянки лівої брови, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також наніс один удар лівою ногою по правій руці ОСОБА_1, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому голівки І п’ясної кістки правої кисті без зміщення, що відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров’я», – йдеться у вироку суду.

Обвинувачений Ігор Смоляр під час судового засідання вину не визнав. Суду показав, що за увесь час, працюючи на посаді Олександрійського сільського голови з 2006 року, він не вчиняв службового підроблення документів та не використовував посаду сільського голови всупереч інтересам держави.  Відповідно до даних суду, сільський голова не визнав вини і у побитті депутата. Він вважає, що перелом кисті у того стався ще в 2008 році під час конфлікту з його тестем. Цивільний позов не визнав.

У  підсумку суд виніс вирок, за яким Ігоря Смоляра визнали винним у вчиненні злочинів  – зловживання владою та службовим становищем (ст.. 364 ККУ) та службове підроблення (ст.. 366 ККУ). За обома статтями екс-голова отримав покарання – один рік шість місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади в органах місцевого самоврядування строком на один рік. Однак одразу ж був звільнений від  призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності.

Також колишнього сільського голову визнали винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, – умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості. У якості покарання – два роки обмеження волі. І… звільнення від призначеного покарання у зв’язку з закінченням строків давності.

Тим часом Ігор Смоляр із рішенням суду стосовно зловживання службовим становищем та підробки документів не погоджується.

– Я з цим не погоджуюся і, звичайно ж, подаватиму апеляцію, – прокоментував ситуацію журналісту «Антикорупційного моніторинг»  Ігор Смоляр.

 

У СЕКРЕТАРЯ РАДИ ТЕЖ ВИРОК

У травні 2013 року прес-служба обласної прокуратури поінформувала про затримання посадовця Олександрійської сільської ради на хабарі. У повідомленні йшлося, що він вимагав та одержав від жителя Рівненщини 2,5 тисячі доларів США та 16 тисяч гривень за сприяння останньому у виділенні земельної ділянки загальною площею 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. За інформацією «Рівне вечірнє», працівники СБУ вилучили у секретаря Олександрійської сільради Максима Ковальчука мічені купюри зі словом “хабар” за сприяння у виділенні земельної ділянки.

Після гучно затримання про страву не згадували більше двох років. А тим часом суддя Рівненського міського суду Рівненської області у вироку від 25 листопада 2015 року засудив секретаря Олександрійської сільської ради  до трьох років років обмеження волі, за ч.2 ст.190 «Шахрайство», ч.1 ст.366 КК України «Службове підроблення».  За скаргою прокурора, Апеляційний суд рішення попередньої інстанції скасував, натомість ухвалив новий вирок. За ним, секретаря визнали винним вже у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», та призначили покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими функціями, строком на три роки. Але,за цим же рішенням, обвинувачуваного звільнили від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю три роки.

Крім того, за даними «Четвертої влади»,  згідно з постановою Рівненського районного суду від 15.04.2014, секретар Олександрійської сільської ради Ковальчук Максим Олександрович визнаний винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, та підданий стягненню штрафу в розмірі 170 грн.

ВСІ РІШЕННЯ ЗНИКЛИ

У 2015 році в Олександрійській сільський раді відбулись чергові вибори, на яких на посаду сільського голови Олександрії обрали Тетяну Михасюк. Але працювати новому керівництву виявилось непросто. Бо у сільській раді ще раніше зникли рішення сесій за кілька років.

– За чотири роки  – 2009, 2010, 2011 та 2012 – у мене нема жодного рішення сесій. Як  і куди зникали документи? Це було у вересні  2012 року, під час другої каденції  Ігоря Смоляра. У приміщенні сільради якраз тривав ремонт. Працівники на той час переїхали в будинок культури. Відповідно, всі документи перенесли туди. Як мені розповідали, коли працівники пішли на обідню перерву, приїхала міліція. Прибиральниця клубу відчинила правоохоронцям двері,  ті всі документи забрали в машину , дочекалися  секретаря,  запропонували поїхати до райвідділу на «вилучення», одержавши відмову, сіли в автомобіль і поїхали, – розповідає сільський голова Олександрії Тетяна Михасюк.  – Це відбулося без жодних листів чи ордерів. Сільська рада починає писати про незаконність такого вилучення у відповідні інстанції. А через 6 місяців, у березні 2013 року,  знову приїжджає міліція, приносить ці «вилучені» документи, кладе на стіл, ніби вони були в нас. Секретар каже: «Я нічого приймати не буду». Міліціонери виходять, беруть двох понятих (депутатів сільської ради, серед яких Сергій Остапович), заходять знову і «вилучають» документи. Усе це є на відео, яке знімали працівники сільської ради. При цьому правоохоронці показують рішення суду про вилучення протоколів (за лютий  2013 року). А вони ж  вже були півроку  тому незаконно вилучені та незаконно повернуті.  І тут же починають вилучати ці документи, читаючи  їх перелік,  при цьому чітко називаючи, зокрема, і 2009, і 2010,і 2011 роки. А в рішенні суду вказані документи  по 2008 рік. Тепер я питаю, де протоколи за 2009,2010,2011 та 2012 роки? А вони кажуть: «Ми не вилучали». Хоча на відео чути, що вилучають.

Після обрання на посаду сільського голови Тетяна Михасюк одразу надіслала запит на прокуратуру. Через 45 днів надійшла  відписка. Мовляв, у сільраді було вилучено протоколи за період до 2008 року, а інших документів не вилучали.

-А де ж вони поділися? Я занесла відео в уже новостворену місцеву прокуратуру. Бо ж протоколи сесій – найважливіші документи в сільській раді. Ми здали в архів протоколи по 2008 рік включно, а цих документів у нас нема.  Хто ж, як не правоохоронні органи мають ті документи шукати? – обурюється Тетяна Михасюк. – Саме у ці роки, особливо 2012 року, виділялося найбільше земельних ділянок під забудову на території сільської ради. Протоколи вилучалися, як мені стало відомо, через відкриті кримінальні справи. Тому шансів їх знайти практично  немає. Або «загубилися» у масі «вилучених», або «таємно» зникли завдяки тим  чи тому, хто мав до них доступ і був у цьому зацікавлений.

За інформацією прокуратури Рівненщини за період 20.11.2012 – 12.12.2016 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (надалі – ЄРДР) зареєстровано 3 кримінальні провадження за фактами зникнення (крадіжки, вилучення, знищення) рішень Олександрійської сільської ради Рівненського району, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 та ч.1 ст.367 КК України.

– Зокрема, 25.02.2014 зареєстровано кримінальне провадження №42014180180000020 за ч.1 ст.357 КК України. 07.03.2014 внесено в ЄРДР відомості про реєстрацію кримінального провадження №42014180180000025 за ч.1 ст.367 КК України, яке в подальшому було об’єднано з кримінальним провадженням №42014180180000020. Кримінальне провадження 22.09.2015 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, – повідомив  начальник відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області В. Мікула.  – 01.05.2014 зареєстровано провадження №42014180000000038 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, яке закрито 27.06.2014 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Чи шукатимуть документи  і головне чи знайдуть? На ці питання у представників влади питання поки немає.

_____

Дослідження здійснюється  в рамках проекту «Виявлення корупційних зловживань у виділенні земельних ділянок у Рівненському районі у 2010-2011 роках» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».